24.04.2024

Мене дивує збіг у часі заяв Трампа, зриву Путіним зернової угоди та блокади кордонів "Конфедерацією"

Джерело: Переклад статті Мирослава Чеха для Wyborcza.pl.

Після закликів Дональда Трампа до Росії завдати удару по країнах НАТО, повіяло загрозою. І це правильно, адже, за словами президента Джо Байдена, це “дає Путіну зелене світло для продовження війни і насильства, продовження його брутальної агресії проти вільної України і поширення його агресії на Польщу і країни Балтії”.

Заяви колишнього президента США збіглися з інтерв’ю Путіна, в якому він заявив, що на Польщу не нападуть, якщо поляки не нападуть першими. У перекладі на зрозумілу мову це означає, що Кремль готовий атакувати країни на східному фланзі НАТО.

У такій ситуації підтримка України є найкращою інвестицією Польщі у власну безпеку, адже поки путінські війська грузнуть в українських степах, інші можуть готуватися до години “X”. Саме такі заяви лунають з уст прем’єр-міністра Дональда Туска, міністра Радослава Сікорського та віце-прем’єр-міністра Владислава Косіняка-Камиша.

Однак реальність вражає, оскільки на польсько-українському кордоні повернулися блокади ” обдурених фермерів”, а влада на всіх рівнях поспішає їм на допомогу. Блокування триватиме до 9 березня, а це означає, що за чотири місяці (рахуючи від 6 листопада, коли кордон заблокували 30-70 перевізників) лише упродовж 3,5 тижня вантажні перевезення в Україну та з України відбувалися безперешкодно. А оскільки призупинення акції перевізників триває лише до 1 березня, то після цієї дати вони, швидше за все, повернуться до своїх протестів.

блокування кордону поляками

Фото: gettyimages

Відтак блокада має перманентний характер, фундаментально впливаючи на українську економіку, обороноздатність держави та військові планування.

Уряд Туска хоче розширити список продуктів, заборонених урядом ПіС?

У Польщі спостерігається дивовижна нездатність зрозуміти найпростішу річ: якщо ви послаблюєте Україну, ви посилюєте Росію. А ослаблена Україна, своєю чергою, означає зростання небезпеки для Польщі. Тобто, два плюс два дорівнює чотири, а не п’ять, як нас намагаються переконати організатори “загального страйку фермерів”, їхні громадські представники, всі політичні партії та уряд.

Про ситуацію на кордоні та вимоги ” обдурених фермерів” я напишу якомога зрозуміліше, адже багатьох політиків нинішньої коаліції я знаю роками, зокрема по роботі в аграрному комітеті Сейму. З іншого боку, я б’ю по клавіатурі в Києві, на яку падають уламки ракет і безпілотників, а також гіперзвукових ракет. І це загострює чіткість суджень і необхідність приймати рішення без огляду на дипломатичні умовності, симпатії чи антипатії до сторін політичного конфлікту в Польщі та їхні електоральні інтереси.

1

Фото: gettyimages

НСПС індивідуальних фермерів “Солідарність” повідомила, що “загальний страйк” спрямований проти реалізації Європейського зеленого курсу, стратегії ЄС “від лану до столу” та Спільної аграрної політики Європейського Союзу в тому вигляді, в якому вона була запропонована. Тобто вимоги аналогічні гаслам агровиробників у всій Європі.

Вирішенням проблеми займається Єврокомісія, яка вже послабила деякі з пропозицій, зокрема заборону на пестициди.
Однак першим пунктом у списку вимог “Аграрної солідарності” є протидія імпорту сільськогосподарських культур та харчових продуктів з України, правила для якого 31 січня встановила Єврокомісія. Йдеться про запровадження квот на імпорт цукру, яєць та курячого м’яса з України в ЄС, а також про згоду на запровадження ліцензування імпорту сільськогосподарських культур та харчових продуктів країнами, що межують з Україною, на основі двосторонніх угод з нею.

Минулого року Румунія, Болгарія та Словаччина вже підписали такі угоди, тоді як Польща почала працювати над ними після формування уряду Туска. Вже зараз очевидно, що до підписання угоди Польща навряд чи скасує ембарго на імпорт української кукурудзи, ріпаку, пшениці та соняшнику, запроваджене урядом Матеуша Моравецького у квітні 2023 року. Новий уряд також має апетит поширити заборону на імпорт інших сільськогосподарських культур та агропродовольчих товарів, а можливо, навіть на всі.  Тобто між політикою уряду “Права і справедливості” та кабінету Туска в цьому питанні існує абсолютна послідовність.

Міністр сільського господарства перепросив і сказав неправду

Кадри висипання зерна з трьох українських вантажівок (Дорогуськ, 11 лютого) шокували українську громадську думку з двох причин. Українці пам’ятають кілька голодоморів у XX столітті, особливо Голодомор 1932 – 33 років, під час якого за наказом Сталіна загинуло 4 мільйони людей. Під час нинішньої війни до цієї травми додалося знищення росіянами тисяч тонн зерна на елеваторах і складах у портах, а також сотні вбитих і поранених трактористів і портових робітників.
Другою причиною стало знищення зерна, що перевозилося транзитом до Литви, яке польські служби перевірили і опечатали. Українські водії повідомили, що зупинка машин і викидання зерна були підготовленою акцією, в якій брали участь 70 осіб, серед них і з шарфами футбольних клубів. Їх очолював один з активістів Конфедерації, особливо активний під час так званого протесту перевізників (6 листопада – 16 січня).

“Вони мали підтримку, – розповідає один з водіїв, – поліції, яка спочатку не прийняла нашу заяву про злочин, лише усміхалася. Вона прийняла заяву, коли зателефонував наш консул з Любліна з проханням втрутитися”.

Поліція розпочала розслідування, українська влада чекає на результати, оскільки від цього залежить, чи буде транзит їхньої продукції через Польщу безпечним і чи можливий він взагалі.

Міністр сільського господарства Чеслав Сєкєрський (PSL) попросив вибачення в українців за інцидент, звинувативши в ньому емоції фермерів. Добре, що перепросив, погано, що сказав неправду, адже висипання зерна було свідомою провокацією з чіткими політичними цілями. Максимально вдарити по українцях та їхніх почуттях і довести власну безкарність.

Чеслав Сєкєрський

Чеслав Сєкєрський. фото: PAP

Заступник міністра сільського господарства Міхал Колодзейчак з Громадянської коаліції також переслідує політичні цілі. Напередодні відновлення блокади кордону він провів інспекцію на одному з прикордонних переходів, виявивши “запліснявілу заморожену малину” і “дивний запах” українського цукру. Він зірвав пломби з кількох вагонів і оголосив про введення ембарго на ввезення ще більшої кількості українських продуктів і введення мит на товари, що не потрапили під ембарго.

Він також заявив (12 лютого), що процедури перевірки зерна на кордоні “ганебні”, але він “не довіряє жодному імпортеру чи експортеру продукції з-за кордону”. Звідси його висновок, що всі партії зерна, які проходять через Польщу транзитом, повинні перевірятися. “Я проштовхну ці правила, це питання бути чи не бути Польщі, польському сільському господарству і моїй особі, тому що я не буду співпрацювати з чиновниками, службовцями, які будуть ставити мені свої умови”, – пригрозив він.

300 перевірок та один ящик технічного зерна

Заступник міністра налітає на українців, як найнятий. Минулого року прокуратура провела 100 розслідувань щодо імпорту технічного зерна з України для використання в їжу. Після майже 300 обшуків було виявлено один такий випадок, хоча це зерно також не було перероблене на борошно.

12 лютого Департамент навколишнього середовища та сільського господарства Люблінського воєводського управління в Любліні повідомив про два порушення, про які заявили фермери, у поставках з України. Один з них мав бути пшеницею, а виявився соняшниковим шротом, легально ввезеним до Польщі. Другий випадок – “смердючий” цукор, який відповідні служби оцінили органолептично, вивчили відповідну документацію та зібрали матеріал для експертизи. Поки що, однак, “жодних порушень у цьому випадку не було виявлено”, – підсумувало Люблінське воєводське управління.

зерно, зернова угода

Фото: reuters

Колодзейчак не має нічого спільного з законом, державою та елементарними вимогами до роботи високопосадовця. Він є клінічним прикладом популіста, демагога та аграрного лобіста. Його моторошні розповіді про шкоду для здоров’я поляків через загрозу, яку становлять харчові продукти з України, перегукуються зі словами Ярослава Качинського про “паразитів і найпростіших в організмах біженців”.

Колодзейчак відчуває себе сильним, бо має безмежну підтримку прем’єр-міністра, який зробив його офіцером спеціального призначення на аграрному фронті. На інавгурації кампанії до органів місцевого самоврядування в Моронзі (11 лютого) Туск не шкодував для нього компліментів, повторюючи аргументи про кілька сотень або кілька тисяч людей з України, які “хочуть заробити багато грошей”. І що ці люди – власники агрохолдингів і великих фермерських господарств – намагаються використати війну “як спосіб нечесної або неадекватної конкуренції з нашими компаніями, з нашими працівниками, з нашими фермерами”.

“Якщо Україна, – застеріг він, – все ще хоче мати здатність мобілізувати весь західний світ на свою користь у протистоянні з Росією, вона також повинна поважати інтереси окремих членів цієї спільноти. Інакше ви знаєте, як легко ентузіазм і таку готовність підтримки, як легко все це зруйнувати”.

Можна довго розповідати про структуру українського сільського господарства, зайнятість, питання власності та внесок у військові зусилля. Минулого року сільськогосподарська продукція та агропродовольчі товари становили 60% українського експорту, забезпечуючи надходження до бюджету, з якого фінансується армія. Тому аргумент про великі гроші для небагатьох в Україні потрапляє в нікуди. Під час нинішньої війни українці на свій подив дізналися, що вони є сільськогосподарською наддержавою і що їхній успіх у війні, їхні шанси на виживання і післявоєнну відбудову залежать від збереження цього стану.

Крім того, у питанні експорту української сільськогосподарської продукції прем’єр-міністр був погано поінформований і тому намагається грати на полі, де українська команда відсутня з середини минулого року.

Українці мають свій зерновий коридор

Після початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року та блокування українських портів українці опинилися відрізаними від експорту морським шляхом, що має важливе значення для їхньої економіки. ЄС прийшов на допомогу, знявши митні та кількісні обмеження на український імпорт. Після того, як російські війська були витіснені з Одеси та Миколаєва, крейсер “Москва” був потоплений, а окупанти вигнані з острова Зміїний, зерновий коридор запрацював за участі Росії, гарантій ООН (у ролі дипломатичного супроводу) та посередництва Туреччини, яка отримала від цього значну вигоду.

Путін зірвав зернову угоду 17 липня минулого року, розраховуючи, що поставить українців на коліна. Також завдяки тому, що у квітні Польща та ще чотири сусідні країни запровадили ембарго на українську сільськогосподарську продукцію, яке мало тривати до 15 вересня, як це було погоджено з Європейською комісією. Але 18 липня прем’єр-міністр Моравецький (у супроводі колег з Болгарії, Румунії, Словаччини та Угорщини) оголосив, що ембарго триватиме довше, якщо польські умови не будуть виконані. Він також пригрозив заблокувати кордон і дотримав свого слова.
Приперті до стіни, українці знайшли два виходи: підписали вищезгадані угоди з Болгарією, Румунією та Словаччиною про ліцензування експорту агропродовольчої продукції, а також пробили власний зерновий коридор з їхніх портів. Через територіальні води Румунії та Болгарії, під прикриттям їхньої авіації, а також літаків Великої Британії та США.
Українська кампанія 2023 року не досягла своїх цілей у лівобережній частині Херсонської області (не вдалося звільнити Токмак і Мелітополь). Натомість операції в Чорному та Азовському морях і Криму (атаки на російські кораблі, їхні бази, аеродроми, командні пункти та радіолокаційні системи) були успішними. Росіяни більше не можуть блокувати порти, тож до лютого з портів “великої Одеси” вийшло 661 торгове судно, які перевезли 20 млн тонн товарів, з яких 14,3 млн тонн – сільськогосподарські культури та агропродовольчі товари. Лише у січні було перевезено 6,3 млн тонн товарів, досягнувши вершини довоєнного періоду.

зерно, зернова угода

Фото: gettyimages

Завдяки коридору процвітає економічна співпраця з Румунією, динамічно розвивається порт Констанца, будується автомагістраль, яка з’єднає його з Україною. Це діаметрально протилежна картина до ситуації з Польщею, яка після 24 лютого 2022 року почала отримувати значні надходження від експорту товарів в Україну, зафіксувавши багатомільярдне позитивне сальдо торговельного балансу. Українські чиновники не можуть вийти зі стану подиву логікою блокади, оскільки вона завдає шкоди не лише українській економіці, а й, насамперед, польській економіці.

Фермерів підтримують 80% поляків

Коли ви не знаєте, про що йдеться, найімовірніше, йдеться про гроші. Опублікований наприкінці листопада звіт Вищого органу контролю про аудит “напливу українського зерна” описав масштаби і механізм імпорту з України. У створенні проблем однозначно звинуватили уряд Моравецького, який ввів в оману сільськогосподарських виробників. Навесні вони вірили, що ціни на ріпак і кукурудзу зростуть, а взимку вважали, що те ж саме станеться з пшеницею. Однак ціни впали, коли паніка на ринках минула і українське зерно пішло через зерновий коридор.

ПіС, намагаючись приховати помилки свого міністра сільського господарства та список компаній, які заробляли на українському імпорті, запровадила ембарго та блокаду кордону. Міністр Сєкєрський продовжує цю політику, співпрацюючи з організаторами блокади: “Ми говоримо одним голосом. Це наша позиція щодо надмірного напливу сільськогосподарських товарів з України”.

Цілі Міністерства сільського господарства також зрозумілі. У повідомленні після рішень ЄК від 31 січня міністерство запропонувало кілька додаткових рішень до проєкту регламенту Комісії.

Цілі Міністерства сільського господарства також зрозумілі. У повідомленні після рішень ЄК від 31 січня міністерство запропонувало кілька додаткових рішень до проєкту регламенту Комісії. Ідея полягає в тому, щоб застосувати захисні заходи до всіх сільськогосподарських товарів, “включаючи ті, імпорт яких був повністю лібералізований” до 24 лютого 2022 року (наприклад, ріпак, м’які фрукти). Тобто, переглянута має бути Угода про асоціацію України з ЄС, а ембарго має бути застосоване до всіх товарів з України.

Йдеться також про можливість введення обмежень на імпорт з України “з метою забезпечення безпеки та захисту життя і здоров’я людей, тварин і рослин”. Таким чином, ніс заступника міністра Колодзейчака отримав урядову санкцію як основний інструмент для органолептичної перевірки українського цукру та інших товарів.

Третя вимога – запровадження ліцензування українського експорту зернових (зокрема кукурудзи), до яких ЄС застосовує нульовий тариф на імпорт з усіх напрямків. Тобто, кукурудза з Бразилії чи США може імпортуватися без обмежень, оскільки вони мають застосовуватися лише до кукурудзи з України.

Для реалізації своєї політики уряд має суспільну підтримку, оскільки вимоги “страйку фермерів” підтримують майже 80 % поляків. Розуміння і співчуття також переважають у засобах масової інформації. Кристина Нашковська, відомий експерт з питань сільського господарства та селянства, заявила (“Європейський фронт розлючених фермерів. Чи здадуться Варшава і Брюссель?”), що наплив української сільськогосподарської продукції та скасування митних зборів призвели до “повного колапсу торгівлі окремими продуктами” в Польщі. Як приклад вона навела пшеницю, “за яку до війни наші фермери отримували 1200 злотих, а зараз 750 злотих, то краще не питати їх, як дають собі ради”.

польскі фермери, блокада кордону

Фото: gettyimages

Тож звернімося до цифр. До квітня минулого року було імпортовано 0,5 млн тонн української пшениці. Для порівняння: у 2023 році Польща експортувала 4,8 млн тонн цього зерна (3 млн тонн роком раніше). Тож чи можуть півмільйона тонн дестабілізувати ринок, який, задовольнивши свої внутрішні потреби, здатен продати в 10 разів більше пшениці за кордон?

Щобільше, українська пшениця не надходить до Польщі з квітня, тому не може вплинути на зниження ціни. Адже ціни формуються ситуацією на світових ринках, а не плачем ” обдурених фермерів” про “неконтрольований наплив” української продукції.

Великі агровиробники та агрохолдинги позбудуться будь-якої конкуренції

Підіб’ємо підсумки. Кампанія проти “надмірного напливу сільськогосподарських товарів з України” побудована на неточностях, напівправді та відвертій брехні. Українське зерно не рине до Польщі і не повернеться сюди найближчим часом. Тому що бажаним варіантом для нинішньої влади є продовження зернового ембарго на невизначений термін і поширення його на інші продукти з України.

За останні півтора року українське зерно та інші агропродовольчі товари стали для польських сільгоспвиробників зручним способом вибивання цінових субсидій, податкових пільг чи дотацій на пальне. У цій грі немає заборонених прийомів, адже важить лише результат. Виграють середні фермери, але передусім великі агровиробники та агрохолдинги. А вони зроблять все, щоб позбутися будь-якої конкуренції.

Із квітня 2023 року Польща застосовує до сільськогосподарського імпорту з України форми, притаманні торговельним війнам, із запровадженням ембарго на частину або всі товари та нав’язуванням вигідних для себе рішення. І все це всупереч міжнародному праву, праву ЄС та двостороннім угодам. Польща користується тим, що Україна перебуває під примусом, веде криваву війну з Росією і повинна вживати заходів, які зменшують, а не збільшують кількість ворогів.
Нововведенням політики нинішнього уряду щодо українського аграрного експорту є підрив здатності (якщо не бажання) Польщі бути транзитною країною. А точніше, використання транзиту як інструменту тиску, щоб змусити Україну та ЄК прийняти польські умови. Бо саме до цього зводяться ідеї, оприлюднені віцеміністром Колодзєйчаком.

Українське зерно, як і інші агропродовольчі товари, не загрожує польському сільському господарству, адже українці добре дають собі ради на інших ринках. Завдяки навичкам своєї армії, допомозі румунів, болгар, британців, американців і французів, вони зуміли відновити спроможність експортувати власну продукцію до десятків країн Африки та Азії.

У питаннях сільського господарства українці хочуть і можуть домовитися з Польщею на партнерських умовах, враховуючи інтереси обох сторін. Однак вони не можуть перебувати під постійним шантажем, бо навіщо це їм? Питання права, економіки та безпеки на їхньому боці.

Збіг заяв Трампа, дій Путіна та блокади кордону

Достатньо про сільське господарство, час зайнятися питаннями оборони та безпеки.

Уже понад рік на польсько-українському кордоні триває гібридна війна, метою якої є відрізати Україну від основного сухопутного шляху для цивільних і військових цілей. А ще – розділити дві держави і народи. Тому, якщо Польща має намір дбати про власну безпеку, вона не повинна заважати Україні перемогти у війні з Росією. Основною умовою є стале розблокування кордону, яка повинна бути виключена з протестних акцій.

Дії з блокування кордону з Україною збігаються з черговими військовими цілями Росії. Вище я писав про синхронність зриву Путіним зернової угоди з польським ембарго на сільськогосподарську продукцію з України. Блокада кордону (ініційована, організована і розрекламована Конфедерацією) розпочалася 6 листопада, коли почався російський наступ на фронті, в ЄС тривала опозиція Віктора Орбана проти виділення Україні 54 мільярдів євро допомоги на чотири роки, а в США почалася серія блокування допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню з боку прихильників Трампа.

Нинішня блокада збіглася в часі з атакою Трампа на допомогу Україні, його закидами щодо існування НАТО та заохоченням Путіна до продовження агресії. А також з пропозицією російського диктатора американцям забути про підтримку України, що, як очікувалося, повинно було ще більше вплинути на республіканців у Конгресі. Не буду писати, як ці факти впливають на українців та їхню рішучість чинити опір агресії. Як і про те, як на них впливає блокада їхнього кордону польськими фермерами та урядом – бо відомо, що фатально. Що вигідно лише Росії.

трамп путін

Фото: gettyimages

Коли я говорю з друзями про цей збіг, то чую про свою надмірну чутливість. Я хотів би так думати, але не можу, бо в Україні, Європі та Америці сталося надто багато речей, які, за їхніми словами, не могли статися. І все ж вони сталися.

Джерело