24.04.2024

Вночі 3 березня у Феодосії, яка тимчасово окупована росіянами, українськими дронами було знищено нафтопровід окупантів. Принаймні про таке заявила кримська партизанська група "Атеш". Це далеко не перший випадок, коли українські сили успішно атакували нафтогазову галузь агресорів

Еспресо розповість, чи справді дрони стають ефективнішіми за санкції та чому нафтогазова промисловість є такою важливою для РФ.

Про що у статті:

  • Історія нафтогазовидобування та війна за ресурси
  • Запаси нафти й газу Росії та їхнє значення
  • Як Україна поступово руйнує нафтогазову промисловість РФ
  • Чи може знищення нафтогазової промисловості Росії зупинити війну

Історія нафтогазовидобування та війна за ресурси

видобуток нафти, нафта

Фото: reuters

 

У більшості випадків люди воювали і продовжують воювати за ресурси. Починаючи від прадавніх племен, котрі витісняли інші в пошуках кращих земель з більшою кількістю дичини, до велетенських імперій, які готові були винищувати цілі народи заради нових багатств, щоб “цивілізувати” всіх інших.

За останні 100-150 років цим “рогом достатку”, за яким ганялися й досі ганяються потужні держави, стали нафта і газ. Цікаво, що вчені досі не можуть погодитися, яким чином ця рушійна енергія сучасної цивілізації взялася на світі. Існує декілька теорій походження нафти та газу, одна з популярних каже, що це залишки органіки (в тому числі динозаврів), які через мільйони років під тиском різних хімічних чинників стали тим виграшним лотерейним білетом, що робить одні країни багатшими за інші.

Хоча про горючі властивості сирої нафти люди знали тисячі років і використовували її для обігріву, освітлення, а згодом і для воєнних цілей, однак лише в ХІХ столітті нафта набула комерційного значення і, до речі, породила першого у світі мільярдера (ним став американець Джон Рокфеллер). США були піонером масового видобутку й переробки нафти. Потім почалася нафтова лихоманка і в Європі. Зокрема, потужним було родовище в Бориславі на Галичині та довкола Баку в Азербайджані (тому Гітлер і хотів захопити Кавказ).

На теперішній день родовища нафти виявлені на всіх континентах, окрім Антарктиди (хоча і там вони можуть бути, однак поки діє заборона на промислову експлуатацію найхолоднішого континенту), а також у шельфових зонах Світового океану. У світі відомо понад 30 тис. родовищ нафти, з них 15-20% — нафтогазові. Близько 85% світового видобутку нафти дають 5% родовищ. Найбільші її запаси — у Саудівській Аравії, Кувейті, Росії, Ірані, Іраку, Норвегії, США, Азербайджані, Мексиці, Венесуелі, ОАЕ та Бразилії.

Важливо зазначити, що нафта й газ – це скінченні ресурси. Наприклад, за даними Міжнародного агентства з енергетики (МАЕ), запаси нафти у 2019 році оцінювалися на рівні приблизно 1,7 трильйона барелів, що відповідає близько 50-60 рокам споживання за поточним темпом. Щодо газу, МАЕ оцінювала світові запаси газу приблизно у 206 трильйонів кубічних метрів, що також відповідає 60 рокам споживання. Однак завдяки розвитку технологій, відкриттю нових родовищ, ці 50-60 років постійно зміщуються, адже на початку 21 століття теж говорилося, що запасів нафти й газу вистачить на 50 років.

Тому війна за ресурси, які в дефіциті, особливо актуальна. Експерти відзначають, що це одна зі справжніх причин нападу Путіна на Україну – витратити сотні мільярдів доларів, щоб у підсумку отримати трильйони. Адже ні для кого не секрет, що в плані природних ресурсів саме схід та південь України особливо вирізняються і є багатими на різні мінерали й викопне паливо (зокрема, мова не лише про вугілля Донбасу, але й про поклади українського природного газу, які є одними з найбільших в Європі).

“Думаєте, вони переживають за вже витрачені (арештовані, втрачені) сотні мільярдів доларів? Ставка для них насправді набагато більша – десятки трильйонів доларів! І за ними вони готові йти до кінця! Росія не вміє виробляти сучасну продукцію, але хоче бути важливою, впливовою у світі країною. І роблять це через велику територію та природні ресурси, які на ній є. … Росія, безумовно, напала на Україну і хотіла її захопити, щоб мати: гарантію збереження вкраденої історії, мати буфер із НАТО, мати велику територію, мати більше трудових ресурсів, але головне – мати додатково природних ресурсів на десятки трильйонів доларів і маніпулювати ними для досягнення своїх цілей”, – ще в травні 2023 року написав економіст Анатолій Амелін.

Запаси нафти й газу Росії та їхнє значення

Газпром нафта

Фото: з загальнодоступних джерел

За різними оцінками, РФ за покладами нафти займає 5-те місце у світі (за даними Американського енергетичного агентства – 60-100 млрд барелів), а за запасами газу – перше (за даними Інтернаціональної енергетичної агенції – 1,7-2 трильйони кубічних метрів). Продаж нафти й газу дають приблизно третину доходів федерального бюджету РФ. До того ж, це найбільше джерело надходження доларів до Росії.

Попри такі вражаючі поклади корисних копалин, їхню часткову переробку, продаж і звання “країни-бензоколонки”, російська економіка в найкращому разі дорівнює іспанській, однак із суттєвими відмінностями. Адже за ВВП на душу населення РФ перебуває приблизно на 70-й позиції у світі, натомість Іспанія – на 30-му, не говорячи вже про корумпованість владних структур та зосередження влади й грошей в групки наближених до президента Володимира Путіна. Тобто у Росії неефективно використовують природні багатства, роблячи гроші не за готові якісні й затребувані на ринку продукти, а за експлуатацію сировини в великих масштабах (інколи економісти називають такі країни “банановими республіками”).

“Росія становить лише 1% від світового ВВП, вона не дорівнює Італії, Іспанії та Китаю. На КНР, наприклад, припадає 20% ВВП”, – заявив минулого року голова зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель, назвавши Росію “економічним карликом”.

Основні регіони Росії, де відбувається видобуток нафти та газу, це Західний Сибір (найбільші поклади), Урал, Північний Кавказ, Східний Сибір і Далекий Схід та Каспійське море. Ці регіони є стратегічно важливими для РФ. Також в Росії працюють 32 великих нафтопереробних заводи (НПЗ) та ще 80 міні-НПЗ. Більшість із них розташовані на європейській частині РФ. Цікаво, що за оцінками аналітиків зупинка роботи лише 20 великих НПЗ може призвести до виведення з ладу понад 50% російських нафтопереробних потужностей. До того ж, хоча росіяни більшою мірою навчилися обходити західні санкції завдяки країнам посередникам, однак не лише їхня авіагалузь продовжує потерпати через неможливість поновлювати важливі запчастини, але й нафтогазова. Бо неможливо за рік чи два створити внутрішнє виробництво високоточних деталей, а “таємні” покупки через посередників не завжди дають бажаного і швидкого результату.

Також додамо, що нафта використовується росіянами і для виробництва зброї. Адже, щоб створити вибухову речовину потрібні толуол, сірчана і азотна кислоти. Усі нафтопереробні заводи Росії виробляють толуол із нафти. Також всі заводи в РФ, що виробляють азотну кислоту, роблять її з аміаку, який створюють з природного газу. Тобто не лише російські танки й літаки залежать від пального, але також і їхні снаряди. Відповідно, для росіян нафта і газ – це не лише спосіб збільшити казну, щоб, зокрема, продовжувати воювати з Україною (приблизно половину бюджету країни уряд Путіна витрачає на армію й оборону), а також і зброя, якою вони продовжують щодня бити.

Як Україна поступово руйнує нафтогазову промисловість РФ

Нафтобаза

Фото: місцеві пабліки

 

Про перші спроби українських сил завдавати удари по нафтопереробним заводам РФ повідомлялося ще влітку 2022 року (наприклад, пожежа на Новошахтинському НПЗ в Ростовській області Росії в червні 2022 року), однак саме цього року вони набули систематичного характеру. Це сталося завдяки тому, що Україна змогла виготовити й запустити у виробництво свої дрони-камікадзе, на зразок російських, вірніше іранських, “шахедів”, які здатні летіти понад 1000 км і потрапляти точно в ціль. Запустивши десятки таких, є велика імовірність, що частина з них виконає завдання. Адже величезні розміри РФ мають і негативну сторону, зокрема для оборони – росіянам не вистачає засобів ПВО і РЕБ, щоб закрити небо і вберегти свої стратегічні підприємства.  

“З точки зору економіки війни нищити російські нафтопереробні заводи вкрай ефективно з дронів. Оскільки один БПЛА в середньому коштує 5 – 10 тисяч доларів, а обладнання ліквідовується на мільйони доларів, яке неможливо відразу відновити, оскільки воно підсанкційне, а самостійно виробляти Росія не здатна”, – заявив 24-му каналу військовий оглядач Денис Попович.

У середині лютого агентство Reuters повідомило, що Росія у січні втратила 1 млн тонн експорту нафтопродуктів після ударів України по найбільших НПЗ, що становить майже 10% від загального обсягу. У Bloomberg написали, що порівняно з першим тижнем лютого другого тижня місяця нафтопереробка РФ скоротилася на 94 000 барелів. За інформацією Moscow Times, за перші два тижні лютого середньодобова переробка нафти на російських НПЗ скоротилася на 4% порівняно до обсягів переробки у січні та на 8,6% від рівня завантажень у лютому 2023 року. Таке падіння чітко корелюється з атаками українських дронів, хоча офіційний Київ не підтверджує і не спростовує цих фактів.

Кілька конкретних прикладів успішної роботи українських сил:

  • У середині січня був атакований завод “Лукойл” у Нижньому Новгороді, який за інформацією Reuters 15 січня, зменшив вдвічі випуск високооктанового бензину внаслідок екстреної зупинки однієї з двох установок каталітичного крекінгу;
  • Атака 21 січня на російський НПЗ “Новатек” на території порту Усть-Луґа в Ленінградській області зупинила роботу НПЗ до 11 лютого. Хоча росіянам так і не вдалось повністю відновити роботу заводу. Якщо до атаки НПЗ переробляв майже 20 тис. тонн газового конденсату денно, то як пише Reuters росіянам вдалося вийти лише на показник 18 тисяч тонн на добу;
  • До атаки 25 січня Туапсинський НПЗ переробляв 24000 тон нафти на добу, але після – робота зупинилася;
  • 3 лютого сталася “пожежа” на Волгоградському НПЗ “Лукойлу”, яка скоротила переробку нафти в середньому на 10% порівняно з січнем;
  • 9 лютого дрони атакували Ільський НПЗ втратив 56% потужності та знизив переробку вдвічі. Протягом січня завод переробляв щодня 16000 тонн нафти, тепер – 8300 тон на добу;
  • Також 9 лютого зазнав атаки Афіпський НПЗ, який скоротив роботу на 22%, порівняно з січнем.

“Атаки майже на третину скоротили експорт нафтопродуктів з країни-бензоколонки. СБУ завдає мільярдних збитків економіці Росії – страждає бюджет, зриваються контракти та суттєво ускладнюється логістика”, – відзначає політолог Олексій Голобуцький і додає, що такі атаки також виснажують російську ПВО.

Загалом з початку року українськими атаками вдалося вплинути на близько 20% всієї переробної потужності РФ.

Чи може знищення нафто-газової промисловості Росії зупинити війну

дрони-камікадзе

Фото: Terminal Autonomy

 

Щоб проводити війни, потрібно мати гроші. Як вже було зазначено, росіянам доводиться чи не половину свого бюджету спрямовувати на різні оборонні потреби, в тому числі на війну в Україні. Враховуючи, що третину надходжень в бюджет РФ становить саме гроші з продажу нафти й газу, то зупинка цієї галузі може спричинити дефіцит грошей для продовження війни. Тоді уряду Росії доведеться або друкувати гроші (а це інфляція та суспільне невдоволення), або скорочувати витрати на оборону і на війну в Україні. Тому точкові удари українських сил по російських НПЗ, газопроводах, місцях видобутку нафти й газу мають важливий ефект, який може запустити принцип доміно.

Особливістю нафто-газової промисловості є те, що вона взаємозалежна від всього ланцюжка процесу: розвідки покладів, видобутку, мережі нафто і газо проводів, компресних станцій, місць зберігання, заводів для переробки та терміналів, звідки вона переправляється іноземним споживачам. Якщо зупинити хоча б один процес, то всі інші раніше чи пізніше також зупиняться. А це призведе не лише до великих фінансових втрат, але й може дуже надовго зупинити всю галузь, що і є кінцевою метою українських ударів.

1

Наприклад, газ в РФ видобувається, практично, в одному місці – на Ямалі, а звідти передається системою магістральних газопроводів. На карті магістральних газопроводів, що йдуть з Ямалу, є особливе місце, де перетинаються 17 великих газопроводів, яке розташоване неподалік від села Пангода. Удар по цьому об’єкту міг би паралізувати газову промисловість РФ. Щоправда це місце розташоване за 2,7 тис. км від України, тому це нелегке завдання (одна з причин, чому Україні складніше виконувати безпілотні рейди вглиб російської території, ніж Росії на нашу територію – через значну відстань до російських стратегічних об’єктів від кордону).Та є і ближчі до України газові цілі, які також можуть спричинити хаос в найбільш густонаселених регіонах країни. Зокрема, це велика Новоарзамаська газокомпресорна станція, що під Нижнім Новгородом, яка транспортує газ з Сибіру на весь регіон. А Касимовське підземне сховище газу, що розташоване між Володимиром і Рязанню на південний схід від Москви має потужність у 12 млрд. кубометрів газу, та забезпечує газом весь регіон.

Стосовно нафти, то удари по нафтопереробним стаціям є найбільш оптимальними, адже крім втрати грошей, вони позбавляють росіян палива як і для військової техніки, так і для цивільних потреб. А дорожчання і дефіцит палива завжди впливають на населення, яке залежить від бензину на заправках, щоб працювала економіка. Тобто ефект як економічний, так і психологічний тиск на населення.

Все це говорить про те, що розвиток безпілотників і їхнє масове виробництво можуть працювати не менш ефективно, ніж західні санкції. Тому точні удари по серцевині російської економіки лише пришвидшують українську перемогу.

  • Нагадаємо, у кінці лютого міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін заявив, що цього року Україна наздогнала Росію за кількістю виробництва дронів-камікадзе, які подібні до іранських Shahed-131 та Shahed-136

Джерело