Саме влада має затвердити рішення щодо економічного розвитку регіону і країни по війні: що відновлювати, що переносити, що міняти
Українці закономірно обурювались цинізму ООН, чий офіційний твіттер через 4 години після підриву окупантами Каховської ГЕС (чим піддали небезпеці сотні тисяч людей, позбавили сотні тисяч людей питної води й піддали їх епідемічній небезпеці, знищили домівки, знищили поля, вбили рибу, завдали тільки прямих збитків на один мільярд доларів) гордо нагадав про “День язика” окупантів і презентував російськомовну версію новинної стрічки про “іскорєнєніє ніщєти і обєспєчєнію тоґо, чтоби всє люді жилі в мірє і процвєтаніі”.
Але за фактом що “непридатній/”useless” ООН до наших проблем і нашої війни (крім 4 млн тонн зернових, що їх торік зібрали з підтоплених нині окупантом теренів)? До прямих збитків на мільярд і непрямих ще на кілька мільярдів? Ми від них нічого і не очікували тямкого. Так, аж такого цинізму, як демонстрація радості та гордості від своєї орієнтованості на Росію, теж не очікували – але то таке.
Питання в іншому: от від кого ми очікуємо чогось значущого, так це від нашої власної влади. Зрештою, Україна – не перша в новітній історії Європи країна, зруйнована війною. І ми не перші потребуємо практично тотальної відбудови. Нічого. Навіть Німеччина якось впоралась – бо ще з 1943-го промисловці почали розробляти стратегію і конкретні плани відбудови на всі випадки.
В нас зараз, як не прикро, нема ні фахових дискусій, ні хоч приблизних проєктів загальної та галузевих стратегій. На жаль, не в останню чергу через те, що значна кількість тямущих фахівців на фронті або загинули
А в нас зараз, як не прикро, нема ні фахових дискусій, ні хоч приблизних проєктів загальної та галузевих стратегій. На жаль, не в останню чергу через те, що значна кількість тямущих фахівців на фронті або загинули.
От прямо зараз в мережі вже точиться хаотична публічна дискусія щодо Каховської ГЕС: відновлювати, не відновлювати, заміняти й чим, а що робити з залежними галузями та підприємствами… Бо знищення ГЕС – це зневоднення десь 10 000 га г земель на правобережжі та в кілька разів більше – на окупованій частині Херсонщини (котра теж так чи інакше буде звільнена), це зупинена 31 система зрошення на Дніпровщині, Херсонщині та Запоріжчині. Це збитки в 4 млрд рибної галузі й ще 6,5 млрд збитків від загибелі інших біоресурсів. Це необхідність термінової побудови водогонів, би замінити людям зниклу питну воду. Це мільярдні потреби на детоксикацію теренів (коли 70-річні токсичні донні відкладення висохнуть, і вітер почне розганяти пил з важкими металами й бозна-чим ще). Це необхідність компенсувати та заново врівноважити енергогенерувальну систему.
Може, взагалі взяти курс на тотальну заміну базового економічного профілю України – різко скоротити аграрний чи конкретно зерновий складник, якщо вже отак сталось, що півмільйона оброблюваних гектарів знищено на додачу до тих, що заміновані окупантом
Але обговорюють це громадяни, а не влада, котра і несе, власне, відповідальність. Бо саме влада має затвердити рішення щодо економічного розвитку регіону і країни по війні: що відновлювати, що переносити, що міняти… Може, взагалі взяти курс на тотальну заміну базового економічного профілю України – різко скоротити аграрний чи конкретно зерновий складник, якщо вже отак сталось, що півмільйона оброблюваних гектарів знищено на додачу до тих, що заміновані окупантом.
Але нема жодних ознак, що хтось десь зараз сидить і розписує ризики та шляхи їх подолання, майбутню економічну організацію країни.
Взагалі, якщо чесно, складається враження, що у теперішньої влади склалась поки єдина наявна картинка повоєнного майбутнього: це перемога, салют – і Гетманцев з корєшами радісно купаються в грошах, котрі щедро підсипають союзники.
Джерело
Про автора. Олексій Голобуцький, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
