26.02.2024

Здається агресивна бензоколонка, що злетіла з котушок, та її китайський сюзерен таки примусили світ замислитися над безглуздою (чи самовбивчою) політикою глобалізації та офшорингу

Маятник хитнувся назад: США стикнулися із наслідками розтягнутих виробничих ланцюжків, що легко розірвати геть, адже раніше країна віддала (!) на аутсорс цілі виробничі системи; до сильних світу цього (ніби) почало доходити, що потужну державу не побудуєш на економіці розваг і послуг, і що “білі комірці” неспроможні на результат без “синіх комбезів”; над промисловими майданчиками великих міст Старого і Нового світу, що на них поставила хрест ідея глобалізації та постіндустріалізації, починає жевріти новий світанок.

“Трубадури постіндустріальної казки випустили з уваги, що економіка послуг ніколи не створювала і не підтримувала наддержаву. Не бувши ані замінником, ані наступником виробництва, сфера послуг є або похідною від нього, або доповненням до нього”. (с)

“Десятиліттями містам наказували планувати постіндустріальне місто, в основі якого лежить економіка послуг, а не виробництва. Тепер же, майже за одну ніч, перед ними постало завдання створити індустріальний мегаполіс у різних секторах та юрисдикціях”. (с)

Нарешті очевидне стало явним: гонитва за дешевими руками, розкидання технологіями, безпринципне і безвідповідальне інвестування у дешеві, але ворожі території – все це вбиває гармонію національної економіки, множить популізм і, як наслідок, розхитує політичну стабільність

Нарешті очевидне стало явним: гонитва за дешевими руками, розкидання технологіями, безпринципне і безвідповідальне інвестування у дешеві, але ворожі території – все це вбиває гармонію національної економіки, множить популізм і, як наслідок, розхитує політичну стабільність.

В обіг заходять терміни “решоринг” – повернення додому виробництва, що раніше було перенесене в країни з дешевшою робочою силою, та “реіндустріалізація” – нова індустріалізація.

Крайнощі шкодять – ця консервативна максима дуже ілюстративна зараз. Якщо тверезий обмін технологіями перетворюється їх розбазарювання, якщо спільнодія (виробнича кооперація) трансформується у промисловий шлангіт (скидання важкого на простіших), якщо хочеться збирати вершечки без заморочок – чекай біду

І тут доречно згадати: крайнощі шкодятью Ця консервативна максима дуже ілюстративна зараз. Якщо тверезий обмін технологіями перетворюється їх розбазарювання, якщо спільнодія (виробнича кооперація) трансформується у промисловий шлангіт (скидання важкого на простіших), якщо хочеться збирати вершечки без заморочок – чекай біду.

Про це вже пишуть: “Настав час визнати, що наш експеримент з деіндустріалізацією та офшоризацією провалився”, – Натан Хітчен і Роберт В. Паттерсон на шпальтах видання The American Conservative.

Невже здоровий глузд був почутий? Постіндустріальний світ закінчується?

Тут би Україні придивитися – те, що для великих “починається сьогодні”, для нас буде актуальним “післязавтра”. І до власної Нової Індустріалізації треба підійти вдумливо.

Джерело

Про автора. Віталій Гайдукевич, журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Джерело